Ім’я віденського лікаря Карла Ландштейнера відоме в усьому світі, адже він перший, хто відкрив 4 групу крові та зробив справжній прорив у медицині. Про життя цієї людини та її досягнення, читайте тут ivienna.info.
Перші кроки в кар’єрі
Народився майбутній лікар, вчений у Відні у 1868 році. Карл був тихим, сором’язливим хлопчиком. У 6-річному віці він втратив батька, що стало для дитини сильним потрясінням. Після закінчення школи юнак вступив на медичний факультет Віденського університету, де почав активно вивчати біохімію. У 1891 році Карл отримав диплом, і йому запропонували залишитися викладати в Альма-матер, на що він погодився.
Працюючи в університеті педагогом, Ландштейнер зацікавився хімією і продовжив її вивчення під час практики в Мюнхені, Цюриху. Повернувшись до Відня, молодий лікар знову почав проводити медичні дослідження — спершу у віденській лікарні загального профілю, а згодом влаштувався працювати асистентом у лабораторію Інституту гігієни. Разом з бактеріологом Максом фон Грубером, Ландштейнер досконально вивчив особливості роботи імунітету та природу антитіл. Також вчені провели кілька успішних експериментів, і буквально за рік Карл у своїй науковій праці чітко описав, як лабораторні культури та бактерії склеїлися після додавання до них сироватки крові.
У пошуках себе
Через кілька років Карл приймає рішення змінити роботу. Цього разу він став помічником на університетській кафедрі патологічної анатомії у Відні. Його наставниками були Антон Вехсельбаум і Альберт Френкель. Працюючи на кафедрі, молодий учений провів сотні розтинів, тим самим відточивши свої знання. Однак незабаром Карл зрозумів, що найбільше його цікавить імунологія, яка на той час бурхливо розвивалася.
У 1900 році молодий учений провів свій перший серйозний дослід. Він взяв зразки крові у себе та кількох своїх співробітників. Далі відокремивши сироватку від еритроцитів, змішав зразки від різних донорів і за наявністю реакції аглютинації розділив усі проби крові на 3 групи (А, В і 0). Через 2 роки учні Ландштейнера відкрили 4 групу крові.
У 1908 році Карл був призначений головним лікарем у Королівській лікарні Відня. Ведучи медичну практику, він паралельно вивчав природу поліомієліту. У 1909 році довів, що цю хворобу викликає інфекція.
У 1911 році Ландштейнер отримав почесне звання професора Віденського університету. У 1916 році Карл одружився, а через рік став батьком. У шлюбі з Гелен Власто у нього народився син. Коли почалася Перша світова війна, чоловік залишив рідний Відень і емігрував до Нідерландів, а в 1922 році прийняв запрошення з США й переїхав туди.
У період з 1927 року по 1928 рік Карл очолив лабораторію дослідницького центру при університеті Рокфеллера в Нью-Йорку. Там відкрив антигенні системи еритроцитів. У 1930 році за свої великі досягнення в медицині вчений отримав Нобелівську премію. А його висновок про те, що в людському організмі антиген крові та антитіла до нього ніколи не співіснують, став важливим правилом.
Останні роки життя
Коли Карлу виповнилося 70 років, він став почесним професором університету Рокфеллера і продовжив свою науково-дослідну роботу. Окрім цього, він намагався всіма силами вилікувати свою кохану дружину, у якої був рак щитоподібної залози.
Пішов з життя великий лікар у 1943 році, причиною смерті став напад стенокардії, який стався просто за робочим столом. У 2005 році відбулося засідання Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, тоді учасники ухвалили рішення проводити щорічно 14 червня день донора, в день народження Карла Ландштейнера.
Складно переоцінити внесок, який зробив цей лікар у розвиток медицини. Завдяки його дослідженням та науковим роботам щодня в усьому світі медики рятують життя людей.