Те, наскільки правильна гігієна рук може сприяти профілактиці інфекцій, є одним з головних висновків у історії медицини 19 століття. Основи гігієни були закладені у Віденській лікарні загального профілю угорсько-австрійським лікарем Ігнацем Філіпом Земмельвейсом, пише ivienna.info.
Ректор Віденського медичного університету на честь відкриття погруддя Ігнаца Земмельвейса сказав, що за свою розробку легендарний лікар заслуговує на Нобелівську премію.
Ім’я Ігнаца Земмельвейса вже давно вписано в колективну пам’ять Відня. Гінекологічна клініка в районі Верінг, названа на його честь, протягом десятиліть була найголовнішим пологовим будинком Відня.
З 1943 року в павільйонах, розташованих посеред величезного парку, розміщувалася жіноча консультація ім. Земмельвейса, куди щодня зверталося по допомогу безліч жінок.
Небезпека породіль
У 1846 році у своєму щоденнику Земмельвейс писав, що народження дитини небезпечне, так само як і пневмонія першого ступеня. Під цією фразою вчений мав на увазі високі показники смертності породіль у Відні того часу.
У 1846 році Земмельвейс почав працювати лікарем-асистентом в акушерській клініці Віденської лікарні загального профілю. На практиці молодий лікар зіткнувся з тим, що багато жінок у пологовому відділенні хворіли й помирали від важкої пуерперальної лихоманки, спричиненої інфекцією.
Пізніше з’ясувалося, що бактерії, потрапляючи в організм через ранову поверхню на матці, спричиняють підвищену температуру, болі в животі, падіння артеріального тиску. Такий стан призводить до розвитку інфекції в матці й у кінцевому підсумку, до зараження крові. У сучасній медицині ця хвороба трапляється дуже рідко, крім цього, піддається лікуванню. Ефективною формою захисту є профілактика.
Важливі дослідження
У середині 19 століття симптоми післяпологової лихоманки вже діагностували, але запобігти хворобу не могли, оскільки лікарі ще не знали, яким чином мікроби потрапляють у матку.
Особливо сумним виявився той факт, що кількість смертей у пологових будинках Відня перевищувала середні показники. У першому віденському пологовому відділенні, де працювали лікарі та інтерни, станом на 1846 рік смертність породіль становила 19%, а в другому, де працювали акушерки – 2,7%. Таким чином, жінки, яких лікували лікарі, набагато частіше страждали на післяпологову лихоманку.
То в чому ж причина такої великої різниці в показниках смертності? Це питання не давало спокою Земмельвейсу.
Більшість лікарів висували свої припущення, які не мали жодного медичного підтвердження. Одні звинувачували вплив атмосфери, інші дотримувалися поширеної “теорії міазмів”, згідно з якою бактерії утворюються внаслідок гнильних процесів.
Щоб знайти причину, що спричиняє смерті породіль, Земмельвейс зосередився на точних, науково обґрунтованих спостереженнях. Методологія і діагностика Віденської школи медицини стали головними в цьому питанні, оскільки в них аналізувалася клінічна картина на підставі препарування трупів.
Земмельвейс почав вивчати інформацію, отриману під час розтину померлих від післяпологової лихоманки.
На правильний шлях його навів протокол розтину судмедексперта, який помер від поранення під час розтину трупа. Земмельвейс проаналізувавши всю клінічну картину, дійшов висновку, що перебіг хвороби померлого ідентичний перебігу післяпологової лихоманки.
Отже, загальною причиною, що викликає інфекцію, було потрапляння інфекції, якою був заражений труп, у судинну систему судмедексперта. Простими словами, всьому виною погана гігієна рук.
Те ж саме стосується й акушерства. Лікарі та інтерни щодня проводили розтин трупів, після чого мили руки лише поверхнево. Відповідно мікроби з брудних рук переходили в організм породіль, яких обстежували.
Земмельвейс зробив ще один висновок, що існує простий спосіб знизити ризик зараження: добре мити руки перед оглядом жінок.
У 1847 році він запровадив у клініці, де працював, обов’язкову дезінфекцію рук з використанням розчину хлорного вапна. Незабаром статистика підтвердила, що його правильно вжиті заходи виявилися ефективними. У перший рік впровадження практики миття та дезінфекції рук смертність знизилася до 2,45%.
Висновки Земмельвейса були розкритиковані колегами медиками. Багато лікарів вважали гігієну рук марною тратою часу. Медичні працівники категорично не хотіли визнавати, що вони самі винні в підвищеній смертності в пологових відділеннях. Незабаром Земмельвейсу вдалося залучити на свій бік більшість колег, але не обійшлося і без жорстких опонентів, які в 1849 році не дозволили йому продовжити працювати.