Пауль Ейслер народився 3 серпня 1907 року у Відні. Його батько Вільгельм Ейслер родом зі Словаччини, мати Цецилія Ейслер з Чехії. Після народження Пауля сім’я переїхала жити до Відня, пише ivienna.info.
Переїзд до Великої Британії
Закінчивши школу, Пауль вступив до Віденського технологічного університету на факультет “Машинобудування”. Отримавши диплом, він почав працювати редактором щотижневого радіожурналу “Rundfunk”.
Незабаром з’ясувалося, що Пауль мав безліч унікальних, новаторських ідей. Цей факт підтверджують кілька патентних заявок, поданих ним у період проживання у Відні. У 1936 році в пошуках кращого життя Ейслер залишає Відень і переїжджає до Великої Британії, де подає заявку на патент свого винаходу — першої друкованої плати.
У Лондоні Пауль працював у кінотеатрі, в цей час він розробив нову ідею кінопроєктора. У період Другої світової війни винахідник перевіз до Великої Британії своїх батьків, проте не всі члени сім’ї змогли врятуватися від війни, декого було вбито в Австрії нацистами.
Здавалося, що все буде добре, адже вдалося врятуватися, але життя у Великій Британії для Ейслера і його сім’ї було важким.
Обставини склалися так, що Пауля тимчасово посадили за ґрати у в’язниці розташованій на острові Мен, оскільки місцева влада віднесла його до категорії “ворожих іноземців”.
Ейслер дуже переживав, щоб його винаходи не застосовували у військових цілях. Тому для подальшого розвитку друкованих плат він обрав музичне видавництво.
Використавши свою ідею, Ейслер зміг створити радіоприймач, електричні з’єднання якого давали змогу уникнути нагромадження кабелів. Це вийшло завдяки використанню невеликої друкованої плати.
На жаль, прототип не отримав належної уваги в Європі та Великій Британії. Однак по інший бік Атлантики, у США досить швидко оцінили великий потенціал винаходу. Всупереч бажанню Ейслера, його друковану плату вперше використали в оборонній промисловості. Додатково розробили на її основі безконтактні детонатори для зенітних ракет.
У зв’язку з тим, що система працювала добре, незабаром з’явилися керовані ракети, невеликі радіоприймачі, комутаційні центри для телефонних мереж, радіоприймачі, телевізори та комп’ютери.
Користь винаходу
У якій би сфері не використовували друковані плати, відбувався технологічний прогрес, оскільки нова технологія дала змогу створювати складніші схеми на меншій площі.
Без друкованих плат не можна створити жоден електронний пристрій, саме з цієї причини вони стали невіднятною частиною в житті сучасних людей. Посудомийна машина, телевізор, телефон містять друковану плату і якби не винахід Пауля Ейслера, то навряд чи життя людей було б комфортним.
Друковані плати є незамінною основою для багатьох технологій, які змінюють наш світ. Обробка даних, аерокосмічна промисловість і всі інші технології, засновані на застосуванні електронних схем, базуються на геніальній ідеї віденського винахідника.
Невизнаний геній
У 1952 році Ейслер одружився з Фрідою Гольдман, яка була менеджером і директором першого виробника друкованих плат “Technograph Printed Circuit Ltd.”.
Варто зазначити, що перший у світі радіоприймач на платах було випущено 1942 року, тепер його можна побачити в музеї Лондона.
Протягом свого життя Ейслер активно розвивав технологію виробництва своїх друкованих плат. У 1940 році він зареєстрував кілька патентів у Великій Британії, але отримав незначний прибуток від своїх винаходів.
У 1950 році Ейслер винайшов антиобморожувальні килимки, які почали випускати багато компаній. Попри свої старання винахідник не зміг домогтися належного визнання у Великій Британії.
Лише після довгих судових розглядів його патенти були визнані, і Ейслеру надали заслужене звання — винахідник друкованої плати.