Штефан Загмайстер – ім’я, яке вже давно стало синонімом сміливого та новаторського графічного дизайну. Його роботи – це не просто зображення, а справжні візуальні історії, що вражають своєю глибиною та оригінальністю. Загмайстер не боїться експериментувати з матеріалами та техніками, поєднуючи, здавалося б, непоєднуване. Він відомий на весь світ своєю любов’ю до рукотворної типографіки, що надає його роботам особливого шарму та автентичності. Далі на ivienna.info.
Стежками біографії майбутнього дизайнера
Штефан Загмайстер, майбутній дизайнер, народився в австрійському містечку Брегенц у 1962 році. Вже у 15 років він твердо вирішив присвятити своє життя графічному дизайну. Штефан працював у «Alphorn», австрійському молодіжному журналі, який назвали на честь традиційного альпійського музичного інструменту. «Я писав невеликі статті для маленького журналу і виявив, що мені більше подобається робити макет для нього» – говорить митець.
У 19 років Штефан переїхав до Відня, щоб вступити до Школи прикладного мистецтва, але отримав відмову через недостатній рівень навичок малювання. Однак, це не зламало його рішучість. Він продовжив займатися дизайном і з другої спроби вступив до приватної художньої школи.
Там він познайомився з музикантом Александром Гебелем, який, помітивши талант юнака, представив його театральній групі Шаузіпельгауза. Штефану запропонували створювати плакати для колективу «Gruppe Gut». Хоча в цих ранніх роботах ще не було помітно його фірмового стилю – відвертості, гумору та епатажу, – його плакати вже тоді висміювали традиційні театральні образи, використовуючи грубі, панківські шрифти. На ці роботи вплинула анархістська графіка та обкладинки панк-рок-альбомів 1970-х років – стиль, який він неодноразово використовував протягом своєї кар’єри дизайнера-новатора.
Навчання в США, робота в Китаї та перші епатажні проєкти
Після навчання у Відні, Штефан Загмайстер продовжив свою мистецьку освіту в Інституті Пратта в Брукліні, одному з провідних американських університетів мистецтва та дизайну, де отримав стипендію. Однак, через три роки навчання в Америці, Загмайстер був змушений повернутися до Австрії, де ще діяла військова повинність. Він відмовився від служби з міркувань совісті, і йому дозволили працювати в центрі для біженців за межами Відня.
У 1991 році Загмайстер переїхав до Гонконгу, де працював графічним дизайнером у рекламному агентстві «Leo Burnett». Там він вирішив випробувати культурні межі в рекламі, яку йому запропонували створити для Гонконзької премії в галузі дизайну, організованої «4A’s» у 1992 році. Плакат, виконаний у традиційному кантонському стилі, зображував чотири чоловічі оголені сідниці, що, очевидно, було спровоковане назвою компанії-організатора. Цей епатажний твір викликав обурення в азійському бізнес-середовищі, що призвело до бойкоту церемонії багатьма агентствами.
Створення власної компанії
У 1993 році Штефан Загмайстер повернувся до Нью-Йорка. Він приєднався до студії графічного дизайну Тібора Калмана «M&Co», до якої він прагнув, бувши студентом університету Пратта. Однак лише через кілька місяців кар’єри своєї мрії Тібор Калман оголосив, що закриває студію, щоб зосередитися виключно на своїй ролі редактора журналу «Colors». Саме в цей момент Загмайстер вирішив самостійно покинути студію. Тоді й було створено «Sagmeister Inc.».
У центрі уваги Загмайстера було поглиблення в музичну індустрію та дизайн обкладинок альбомів для музикантів, яких він любив. Звукозаписні студії, до яких він звернувся, спочатку відмовили йому, тому він схопив можливість створити дизайн компакт-диска для альбому друга – «Гори божевілля» від «HP Zinker».
Хоча музична індустрія була пріоритетом для «Sagmeister Inc.», Штефан Загмайстер також приймав замовлення від клієнтів з інших галузей. Одним з таких замовлень став його скандально відомий лекційний плакат для AIGA у 1999 році.
Цей плакат викликав неоднозначну реакцію, розділивши аудиторію на прихильників і противників дизайнера. Нетрадиційний метод зображення викликав критику з боку тих, хто вважав його недоречним і таким, що може негативно вплинути на глядачів. З іншого боку, шанувальники Загмайстера вважали, що він продемонстрував готовність до жертв заради виразності, показавши біль і зусилля, які він вкладає у свої проєкти. Ось так дизайнер здобув свою епатажну репутацію.
Штефан Загмайстер, всесвітньо відомий графічний дизайнер, залишається австрійцем у душі. Він виріс у Форарльберзі, навчався у Відні, але вже майже три десятиліття живе і працює в Нью-Йорку. Проте, він регулярно відвідує Австрію, буваючи там до п’яти разів на рік. «Я ціную мирний і високий рівень життя в Австрії», – говорить Загмайстер. Штефан активно представляє свої роботи по всьому світу.
Нагороди та виставки Штефана Загмайстера
Штефан Загмайстер за своє життя здобув чимало престижних нагород, що підтверджують його видатний талант та внесок у світ дизайну. У 2005 році він отримав премію «Ґреммі» за найкращий бокс-сет «Once in a Lifetime» гурту «Talking Heads». У 2010 році він знову отримав «Ґреммі» за дизайн альбому Девіда Бірна та Брайана Іно «Everything That Happens Will Happen Today».
У 2005 році Загмайстер був відзначений Національною нагородою в галузі комунікацій у сфері дизайну від Національного музею дизайну Купера-Гʼюїта в Нью-Йорку.. У 2013 році він отримав Золоту медаль Пошани Австрійської Республіки. У 2018 році австрійська газета «Die Presse» визнала його «Австрійцем року».
Окрім нагород, роботи Загмайстера були представлені на численних виставках, серед яких:
- Бієнале дизайну 2000 року в Національному музеї дизайну Купера-Гʼюїта в Нью-Йорку.
- Персональна виставка «Stealing Eyeballs» у Kunstlerhaus у Відні та галереї Frédéric Sanchez у Парижі у 2001 році.
- Персональна виставка в Музеї прикладного мистецтва у Відні у 2002 році.
- Персональні виставки в Museum fur Gestaltung у Цюриху та DDD Gallery Tokyo у 2003 році.
Штефан Загмайстер регулярно виставляє свої роботи в Музеї прикладного мистецтва у Відні. Він високо цінує кілька культурних установ в Австрії, а саме: Kunsthaus Bregenz, Ars Electronica Center у Лінці та Альбертину у Відні.
Дизайнер вважає ці інституції унікальними, адже кожна з них має свою неповторну ідентичність і робить те, чого не робить жодна інша установа у світі. Kunsthaus є унікальним тим, що присвячує всю будівлю одному художнику. Ars Electronica Center – перша велика інституція, присвячена виключно цифровому мистецтву. Альбертина ж має величезну історичну колекцію малюнків і успішно залишається актуальною в сучасному світі.
Про ведення щоденника та головні цінності дизайнера
Штефан Загмайстер говорить, що допомога іншим людям приносить йому відчуття задоволення. Він прагне розвивати в собі мужність. Штефан переконаний, що нерозумно жити ілюзіями про краще майбутнє, адже важливо цінувати мить. Загмайстер вірить у принцип бумеранга: все, що він робить, повертається до нього. Припущення, на його думку, обмежують. Він усвідомлює, що наркотики, хоч і дарують миттєве задоволення, згодом стають тягарем. З часом він звик до всього і перестав цінувати те, що має. Гроші вже не приносять йому щастя. Тому матеріальні розкоші, на його думку, краще сприймати малими дозами.
Він вважає, що його мрії часто не мають сенсу. Ведення щоденника допомагає Штефану розвиватися як особистість. Він усвідомлює, що прагнення мати гарний вигляд обмежує його життя, а хвилювання не вирішують проблем. Він вважає, що скаржитися безглуздо: потрібно або діяти, або забути образу. Загмайстер також розуміє, що кожен вважає саме свою думку правильною. Низькі очікування – це хороша стратегія, і тому Штефан захоплюється чесними людьми.
Джерела: press.austria.info,www.derstandard.at, www.creativeboom.com, kevingallagher.github.io