Відень завжди був у центрі культурних та технологічних інновацій. На початку XX століття, коли небо почало вабити сміливців, у місті зародився аероклуб – осередок ентузіастів, які мріяли підкорити повітряний простір. Ця історія – не просто хроніка польотів та повітряних куль. Це розповідь про те, як мрія про небо об’єднала людей, сприяла розвитку авіації та залишила незабутній слід в історії Відня. Далі на ivienna.info.
Заснування аероклубу у Відні
У самому серці Відня, в мальовничому Пратері, колись розташовувалася Клубна площа Аероклубу, що стала епіцентром розвитку повітроплавання в Австрії. Історія «Австрійського аероклубу», що знаходився за адресою Prinz-Eugen-Straße, 12, бере свій початок 7 березня 1901 року, коли Віктор Зільберер та капітан Франц Гінтерштойссер подали заявку на його заснування. Вже 12 березня того ж року відбулися установчі збори «Віденського аероклубу», який згодом, у 1908 році, трансформувався в «Австрійський аероклуб». Тоді ж він приєднався до Міжнародної федерації авіаційної промисловості FAI. Першим президентом клубу став Віктор Зільберер, а почесним президентом – Макс Егон, принц Фюрстенбергський.
У 1911 році на чолі клубу став Константін Александр Фрайхер фон Економ. Історія клубу тісно переплітається з історією австрійської цивільної авіації, зокрема з аеродромом «Асперн», створеним за ініціативи аероклубу та Австрійської авіаційної асоціації.
Серпень 1929 року ознаменувався включенням Відня до європейського маршруту FAI, а у вересні 1931 року аероклуб завершив будівництво першого високопродуктивного планера. Проте, у 1938 році, внаслідок «аншлюсу» Австрії до Німецького Рейху, «Австрійський аероклуб» був розпущений.
Після закінчення Другої світової війни, у 1948 році, польоти на моделях були дозволені, а у 1949 році – на планерах. 30 липня 1950 року в Зальцбурзі відбулося відновлення «Австрійського аероклуба», що стало символом відродження австрійської авіації.
«Асперн»: від радянської бази до центру австрійської авіації
Аеродром «Асперн», який з 1945 по 1955 рік слугував базою для радянських окупаційних військ, після підписання Державного договору (1955) був переданий «Австрійському аероклубу». З 1956 по 1977 рік він став центром підготовки для повітряних видів спорту у Віденському регіоні, включаючи спортивну авіацію та парашутний спорт. Це сталося після того, як цивільні авіаперевезення були перенесені до «Бад-Феслау», «Лебарн» і «Швехат» під час окупації, а новостворена австрійська авіакомпанія остаточно обрала «Відень-Швехат» як головний аеропорт.
«Австрійський аероклуб» є професійною асоціацією пілотів, що об’єднує спортивні клуби та групи, багато з яких також входять до «ASKÖ», «ASVÖ» або «UNION». Клуб організовує національні чемпіонати в різних дисциплінах, а також періодично проводить чемпіонати Європи та світу, такі як чемпіонат зі стрибків з парашутом у 1968 році чемпіонат з вищого пілотажу в 1983 році та чемпіонат у 1990 році. Клуб веде списки рекордів та підтримує зв’язки з органами повітряного права та іншими відповідними організаціями, особливо в галузі загальної авіації.
Аероклуб поділяється на регіональні асоціації, а також на спортивні та спеціалізовані секції, що займаються різними авіаційними дисциплінами. У клубах та групах діють школи цивільної авіації, майстерні та майже 50 аеродромів. Станом на 1990 рік, клуб об’єднував 360 клубів та понад 13 тисяч індивідуальних членів. До Першої світової війни та з 1951 року члени аероклубу встановили численні світові рекорди та здобули титули чемпіонів світу в різних авіаційних дисциплінах.
Польоти на повітряній кулі
У 1786 році Жан-П’єр Бланшар, відомий своїм перетином Ла-Маншу 7 січня 1785 року, звернувся з проханням дозволити йому здійснити політ на повітряній кулі у Відні. Попри попереднє несхвалення Йосифа II щодо подібних заходів, Бланшар отримав дозвіл 2 травня 1786 року. Прибувши до Відня з Праги в листопаді 1790 року, він представив свою повітряну кулю в Mehlgrube. Після невдалої спроби 9 березня 1791 року, його 38-ма «повітряна подорож» завершилася успіхом 6 липня (приземлення біля Грос-Енцерсдорфа). Це був перший вільний політ сферичної кулі, наповненої воднем, у Відні.
У 1804 році Стефан Каспар Робертсон здійснив перший стрибок з парашутом з повітряної кулі в Пратері. 10 серпня 1820 року Вільгельміна Рейгард піднялася на повітряній кулі в Пратері (зона феєрверків) і приземлилася в Бельведері. У 1845 році віденський доктор Наттерер на повітряній кулі «Віденський орел» (привезеної до Відня німецьким аеронавтом Крістіаном Леманом) досяг висоти 2500 метрів.
Повітряна куля набула популярності в Австрії завдяки Віктору Зільбереру, одній з ключових постатей ранньої авіації. У 1882 році він здійснив 15 польотів (загалом близько 150) на повітряній кулі «Віндобона», наданій паризькою компанією «Броссіне». Наприкінці ХІХ століття польоти на повітряних кулях використовувалися для розваг (наприклад, підйоми на прив’язаних кулях у Neue Welt в Гітцінґу в 1882 році) або для польотів на «Ювілейній виставці Кайзера» в 1898 році, відкритій для публіки.
Досягнення та поразки «Австрійського аероклубу»
2 жовтня 1902 року «Австрійський аероклуб» на повітряній кулі «Юпітер» встановив світовий рекорд висоти (6810 метрів). З 1910 по 1913 рік Генріх Фікер досліджував погоду під час польотів на повітряній кулі над Альпами. У 1912 році фізик Віктор Ф. Гесс вперше виміряв космічне випромінювання під час польотів на повітряній кулі з території «Австрійського аероклубу» в Пратері.
Під час Першої світової війни пілот повітряної кулі Фердинанд Дейтельмозер дослужився до командувача повітряними силами. Після Другої світової війни польоти на повітряній кулі були відроджені швейцарським пілотом Фредом Долдером. Під час польоту на повітряній кулі в Дунайському парку у Відні 6 червня 1968 року повітряна куля розбилася, зіткнувшись з оглядовою галереєю Дунайської вежі через несприятливий вітер.
Вплив «Австрійського аероклубу» на розвиток парашутного спорту
«Австрійський аероклуб», регіональна асоціація Нижньої Австрії, є ключовим гравцем у розвитку парашутного спорту у Відні та його околицях. Ця неполітична, некомерційна організація, що діє на демократичних засадах, відіграє важливу роль у популяризації авіації та парашутного спорту.
Клуб, зареєстрований у реєстрі асоціацій BMI, об’єднує окремі асоціації та секції, кожна з яких спеціалізується на конкретних напрямках авіації. Його основною метою є розвиток та популяризація парашутного спорту серед громадськості, особливо серед молоді. Історично склалося так, що Відень став важливим центром парашутного спорту. Після Другої світової війни аеродром «Відень-Асперн» став місцем проведення різноманітних авіаційних заходів, включаючи навчання парашутного спорту, під егідою «Австрійського аероклубу».
У 1972 році був заснований «Парашутний клуб Вінер-Нойштадт», який став однією з найбільших зон для стрибків в Австрії. Отже, «Австрійський аероклуб» відіграв дуже важливу роль у розвитку парашутного спорту у Відні, поєднуючи історичні традиції з сучасними технологіями та інфраструктурою.
Джерела: austria-forum.org, aeroclub.at, www.geschichtewiki.wien.gv.at