В історії Відня було кілька спалахів серйозних епідемій. Перший спалах холери охопив Відень у 1831 році й тривав до 1832 року. Він був одним з найстрашніших, адже забрав велику кількість життів. Більше на сайті ivienna.info.
Хаос у місті
Холера — це гостра інфекція, яка викликається бактерією Vibrio cholerae. Потрапляє в організм людини з заражених харчових продуктів, води. Основними симптомами хвороби є: блювота, діарея, сплутана свідомість, озноб, головний біль, блювання. Без лікування людина помирає.
Уперше холера виникла в Індії. У 1820 році вона поступово наближалася до Європи. У 1830 році холера досягла східної Галичини через Причорномор’я, звідти проникла в північну Угорщину. Епідемія досягла Відня в середині серпня 1831 року.
Занесення холери здійснювалося водами річок Відень і Дунай, адже через відсутність каналізаційної системи в них стікали всі нечистоти з передмість. Таким чином, вони потрапляли в побутові колодязі через ґрунтові води та забруднювали їх.
Головною причиною цієї напасті у Відні стало вживання людьми брудної води та зараженої їжі. Важливо зазначити, що в той період каналізаційна система міста перебувала у вкрай поганому стані. Коли відбувалися повені, вміст каналізації забивався, всі нечистоти йшли в будинки людей. Як відомо, що бактерії цієї хвороби передаються через забруднену питну воду. Крім цього, погані гігієнічні умови створюють гарне середовище для життєдіяльності бактерії Vibrio cholerae.
Зусилля, спрямовані на боротьбу
Коли холера спалахнула у Відні, люди були в паніці та повному розпачі, адже існувала велика загроза їхньому життю. Дуже швидко міська влада почала вживати заходів, щоб зупинити хворобу: створили санітарні кордони, встановили блокпости, які регулювали транзитний рух. Крім цього, розробили нововведення для емігрантів.
Містяни окропляли свої домівки святою водою, сподіваючись, що вона запобігатиме хворобі. Лікарі стверджували, що виживуть тільки найсильніші. З 1831 року по 1832 рік смертність серед заражених холерою у Відні становила 64%. Хворіли всі, як аристократи, так і домашні прислуги, холера не щадила нікого. Проти цієї інфекції не було жодних засобів і ліків, віденці зіткнулися з абсолютно новим захворюванням.
Зрозумівши, що потрібно якнайшвидше вживати суттєвих заходів, міська влада розширила лікарні, запровадила правила утилізації тіл померлих від хвороби. Окрім цього, розповсюджували циркуляри, в яких вказувалися запобіжні заходи.
Здавалося, що все добре, епідемія пішла на спад, але влітку 1832 року вона повернулася. Однак цього разу серед знаті жертв майже не було, постраждав простий люд. У 1873 році почалося будівництво водопроводу для подачі води з альпійських джерел до Відня. Воно гарантувало сучасне та гігієнічне водопостачання. Завдяки цим заходам епідемія була поступово ліквідована по всій Європі, а рівень смертності різко пішов на спад. Крім цього, водопровід забезпечив людям якісну питну воду і достатню кількість води для повноцінної роботи каналізаційної системи.
Влітку 1873 року у Відні відбулася Всесвітня виставка. Після неї стався останній спалах холери. У той період людям пропагували дезінфекцію громадських туалетів, каналізаційних труб карбоновою кислотою, сульфатом вапна. Як виявилося, ці методи були дієвими, адже заразилося значно менше людей, ніж у період попередніх епідемій. Однак точна кількість померлих людей у Відні від цієї напасті не відома.
Холера наклала великий відбиток на людство, забрала багато життів. Крім цього, вона змусила людей вжити заходів щодо покращення гігієни та своїх житлових умов.