Сучасні жителі Відня звикли, коли хворіють, відвідувати аптеки, в яких дуже багато ефективних ліків. Однак кілька століть тому все було по-іншому. У той період аптеки були загадковими місцями. Більше на сайті ivienna.info.
Зародження фармацевтики
У 1241 році вперше в Європі з’явилася професія фармацевта. У 1250 році імператор Фрідріх ll видав указ, який зобов’язав аптекарів працювати згідно з певними правилами. Крім цього, відповідно до наказу його величності, аптеку можна було відкрити тільки з дозволу держави.
Великий імпульс для розвитку фармації дала алхімія. Адже алхіміки, використовуючи різні хімічні речовини, бажали розробити “великий еліксир”, що дасть змогу жити людям вічно. Їхні експериментальні роботи значно покращили фармацію, розширили знання аптекарів у галузі хімії. Це і стало основою, яка розвинула фармацію.
Однак у той період жодної університетської підготовки фармацевтів не було. Усі, хто бажав опанувати цю професію, повинні були володіти латинською мовою і мати досвід роботи в аптеці. Ба більше, аптекар зобов’язаний вміти читати, володіти широкими знаннями про трави, адже доводилося виготовляти настоянки, зілля.
Чим займалися аптекарі?
Аптекарі намагалися надати своїм лабораторіям атмосферу таємничості та дива. Вони оточували себе екзотичними предметами: сушеними крокодилами, великими черепахами, які були основними інгредієнтами мікстур. На етикетках, приклеєних до баночок, вказували що саме зберігається там, наприклад, роги носорога, кігті лося та інше.
Усі виготовлені есенції зберігалися на спеціальних дерев’яних поличках. У роботі завжди використовували ваги, які допомагали дозувати ліки. В аптеці розташовувався стіл, на якому готували замовлення: настоянки, мазі та інше. Варто зазначити, що рецепти нікому не розголошувалися.
Крім роботи з рослинами аптекарям доводилося займатися і хімічними дослідженнями, адже незабаром їх новим місцем роботи стала хімічна лабораторія. Оскільки галузь фармації з плином часу ставала складнішою, на початку 16 століття у Франції та Італії для роботи потрібно було відвідувати лекції в університеті.
У 1404 році було видано один із перших віденських аптекарських статутів, у якому містилися вимоги до аптекарів: вміння читати рецепти, знання латини. Крім цього, фахівець міг влаштуватися на роботу тільки після навчання в медичній школі та успішного складання в ній іспиту.
Перші віденські аптеки
У 1564 році імператор Фердинанд I видав першу постанову для Відня, яка складалася з 26 пунктів, згідно з нею в місті дозволялося відкривати не більше 10 аптек.
Варто зазначити, що у Відні аптеки розташовувалися переважно в районах Грабен, Штефансплац, у народі їх називали “аптечними районами”.
На початку 18 століття було створено Віденський фармацевтичний комітет “Gremium pharmaceuticum”. Його основним завданням був контроль роботи аптек, дотримання ними правил та законів.
З 1782 року у Відні дозволялося навченому і кваліфікованому фахівцеві відкривати свою аптеку, тільки попередньо потрібно було отримати дозвіл у міському управлінні. Це призвело до збільшення кількості аптек у місті.
До кінця 18 століття зовнішній вигляд міських аптек покращився. У зв’язку з великими досягненнями медицини повністю змінилася лікарська терапія. Різні яскраві коробочки були заборонені, їх замінили прості, функціональні скляні та порцелянові посудини.
Як і раніше, аптека являла собою кімнату, в якій готували й відпускали ліки. Посередині неї стояв величезний стіл з вагами та дрібними приладами для роботи.
Біля кожної стіни розміщували шафи з висувними ящиками, в яких зберігали вже готові ліки. У прилеглих приміщеннях знаходилася інвентарна кімната, де складали запаси інгредієнтів для лікувального зілля.
З кожним роком фармацевтика розвивалася, у Відні ставало дедалі більше аптек, і ось, сучасні жителі мають можливість безпечно лікувати будь-які хвороби.