Відень, відомий своєю імперською величчю, витонченими тортами та культурою кав’ярень, приховує ще одну не менш важливу гастрономічну перлину — своє морозиво. Хоча багато хто асоціює досконале Gelato виключно з Італією, австрійська традиція виробництва крижаних ласощів має свою унікальну історію, що сягає корінням Габсбурзької монархії. Далі на ivienna.info.
Як італійське джелато завоювало Відень
Традиція споживання морозива (Eis або Gelato) в Австрії має глибоке коріння, пов’язане з підприємницьким хистом італійських мігрантів. Понад 130 років мешканці австрійської столиці стоять у черзі за продукцією таких династій, як родина Молін-Прадель, яка стала однією з найстаріших у Відні, що займається виробництвом крижаних ласощів.
Історія перетворення морозива на масовий продукт у Відні нерозривно пов’язана з Арканжело Молін-Праделем. Його прапрадід, виходець із бідних Доломітових Альп на півночі Італії, почав продавати морозиво з пересувних візків у 1886 році. Раніше цей десерт був доступний лише заможним верствам населення через високу вартість цукру, молока та складність охолодження до винайдення електричного морозильника. Однак винахідливі італійці, подібні до Молін-Праделя, змінили ситуацію, почавши виробляти морозиво на водній основі з фруктових екстрактів, що зробило його значно доступнішим. Як зазначає Сільвіо Молін-Прадель, його прапрадід «допоміг демократизувати морозиво».
Багато італійських родин, що походили з бідного регіону Цольдо, були змушені займатися сезонною міграцією для заробітку. Відень став одним із перших напрямків для цих виробників морозива за межами Італії. Заморожений продукт італійських мігрантів швидко здобув популярність серед пересічних віденців, що, однак, викликало гнів австрійських пекарів, які сприйняли його як «небезпечну конкуренцію». Попри це, популярність зростала, і у 1894 році виробники морозива здобули право відкривати власні стаціонарні магазини у Відні, а не обмежуватися лише вуличними візками.
Важливо: Традиційне джелато — холодний крем, приготований з використанням цукру, яєць, меду та невеликої кількості солі (для зниження температури плавлення), приправлене бергамотом та апельсином.
Хто запровадив традицію споживати морозиво?
Традиція споживання крижаних ласощів у Відні має давнє коріння, пов’язане з аристократією. Ще у XIX столітті сорбети та морозиво подавалися на імператорській кухні, бувши ознакою розкоші та привілеїв знаті. Особливою поціновувачкою цього десерту була Імператриця Єлизавета Австрійська, яка славилася любов’ю до вишуканих кулінарних насолод. Сіссі віддавала перевагу екзотичним смакам, таким як фіалкове та трояндове морозиво, які створювалися спеціально для неї. Її уподобання до легких заморожених десертів сприяло популяризації морозива серед вищих класів Відня, і згодом ця мода поширилася на широке населення.
Справжня революція у віденській культурі морозива відбулася після Другої світової війни. У 1950-х та 1960-х роках у Відні почали масово виникати італійські кафе, які швидко перетворилися на популярні місця зустрічей. Завдяки своїм фірмовим джелато ручної роботи італійські майстри познайомили віденців з новою різноманітністю та високою якістю продукту. Вони привезли класичні смаки, такі як фісташка та лимон, поєднавши їх із власними інноваційними творіннями. Цей новий спосіб виробництва встановив стандарти якості, які протягом багатьох років залишаються актуальними.
Популярність віденського морозива та культові льодярні
Історія віденського морозива була б неповною без згадки про місцеві історії успіху, які сформували сучасну гастрономічну ідентичність міста. Саме ці культові заклади активно підтримують традицію, поєднуючи імперську спадщину та неперевершену італійську майстерність, закріплену десятиліттями локальних традицій.
Однією з найвідоміших назв, нерозривно пов’язаних з історією віденського морозива, є Tichy. Засноване на початку 1950-х років, це кафе-морозиво залишається справжнім символом віденської пристрасті до солодких заморожених ласощів.
Найвідомішим делікатесом Tichy, який прославився далеко за межами міста, є їхні морозиво-пельмені з абрикосами (Eismarillenknödel). Відвідування льодярні в 10-му районі для багатьох віденців є не просто насолодою, а ностальгічним досвідом, пов’язаним зі спогадами про дитинство та родинні традиції. Успіх цього традиційного бізнесу яскраво демонструє, наскільки глибоко морозиво вкорінене у віденську культуру та повсякденне життя.
Поряд із шанованими ветеранами, існують і заклади, які ставлять собі за мету зберегти та переосмислити класичну віденську культуру морозива. Наприклад, кафе Gefrorenes на Верінгерштрасе, 152 працює над тим, щоб підтримувати високі стандарти якості та експериментувати з традиційними смаками.
Ця активна культура підтримується регулярними фестивалями морозива (Ice Cream Festival, Gelato Week), які проводяться у Відні та його околицях. На цих заходах майстри змагаються, презентують нові рецепти та популяризують ремесло виготовлення морозива. Такі події не лише підсилюють гастрономічну ідентичність міста як «міста морозива», а й гарантують, що кожна кулька морозива у Відні є унікальною смаковою подорожжю, що поєднує вишуканість італійського Gelato та Eis з австрійською любов’ю до насичених десертів.
Дивакуваті смаки морозива у Відні
Віденська культура морозива давно вийшла за межі класичних шоколаду та ванілі, перетворившись на майданчик для гастрономічних експериментів. Майстри джелато постійно дивують відвідувачів, поєднуючи традиційну італійську майстерність із несподіваними австрійськими та світовими інгредієнтами. Це підкреслює статус Відня як інноваційного центру морозива.
Одним із найбільш автентичних і незвичних смаків є гарбузове насіння. Цей смак, який згадується у контексті з такими салонами, як Eisgreissler, є глибоко австрійським, оскільки олія гарбузового насіння є дуже популярним інгредієнтом у місцевій кухні.
Значний креатив демонструють і такі льодярні, як Schoko & Fiocco, де експериментують із поєднанням ягід та трав. Так, там пропонують малинове морозиво з розмарином — нетипове поєднання солодкості та свіжої пряної нотки. Іншою незвичною насолодою від Schoko & Fiocco є яєчний лікер. Це алкогольний десертний смак, який виходить за рамки масового виробництва морозива. Ця ж студія морозива пропонує й модний у світі, але не банальний смак соленого фундука, де сіль підсилює горіховий профіль.
У салоні Schelato можна знайти ще креативніші комбінації. Серед них виділяється смак салату з базиліку й гранату — дуже незвичайна комбінація, яка балансує між кисло-солодким і трав’яним. Ще більш рідкісним є яблуко з хріном, що надає десерту гостро-солодкого присмаку та рідко зустрічається у заморожених ласощах. Schelato також згадується у контексті використання авокадо як одного з незвичних інгредієнтів, пропонуючи кремове морозиво для справжніх поціновувачів цього фрукту.
Нарешті, Veganista, де акцент зроблено на веганських версіях, не відстає у креативності, пропонуючи солону нугу. Це поєднання солодкої нуги з солонуватим присмаком є дуже нестандартним. Це свідчить про постійний пошук нових смакових відчуттів у віденських салонах.
Джерела: www.krone.at, www.gefrorenes.com, guide.michelin.com, www.rfi.fr