У самому серці імперського Відня аптеки були не просто місцем придбання ліків. Вони були лабораторіями, кіосками “екзотики” і точками перетину науки, торгівлі й побуту. З середньовіччя до початку XX століття у віденських аптеках продавали не лише прості настої трави, а й складні медичні препарати, рідкісні інгредієнти з країн далекого Сходу, і власні “домашні спеціалітети”. Саме тут, на вулицях міста, розгорталась історія фармації, яка мала відтінок імперської величі й локальної унікальності. Далі на сайті ivienna.info ми розглянемо, що саме продавали у віденських аптеках, як змінювався асортимент, які були особливості саме Відня – з іменами, датами й місцями.
Від трав до мікстур
У Відні аптечна справа сягає пізнього середньовіччя. Згідно з дослідженням, опублікованим у збірці “Історія віденських аптек” (“Geschichte der Wiener Apotheken”) встановлено, що їх присутність у місті відстежується ще з початку XIV століття.
До XVIII століття асортимент був надзвичайно широким. У документі “Тариф на ліки 1744 року” (“Arzneitaxe von 1744”) зазначено, що існували 884 прості медикаменти – переважно трави, квіти, листя й кора.
У статті “Історія аптек” (“Zur Geschichte der Apotheken”) зазначається: “До XVIII століття серед лікувальних засобів використовувалися дощові черв’яки, собачі фекалії та тверда речовина людського мозку”.
У Відні, наприклад, аптека “Старий Лев” на Йозефштадтер Штрассе, 25 завжди мала в підвалі залишки старих сумішей. Ще у XIX столітті їх вважали спеціалізованими. Наприклад, тодішній власник аптеки, фармацевт Йозеф Мозер (1779-1836 роки), тут проводив хімічні дослідження. І, варто відзначити, що саме у цій аптеці у 1816 році було вперше у Відні встановлено газове освітлення для вітрини.
Отже, асортимент містив як традиційні трав’яні засоби, так і бажання слідувати хімічній експериментальній традиції. Відень стояв на перетині: імперія, торгівля, колоніальна сировина, аптеки з доступом до “екзотики”.
“Екзотика”, дивовижні інгредієнти й імперські зв’язки
Віденські аптеки продавали не тільки локальні трави. Ще в середньовіччі фармацевти використовували “екзотичні” інгредієнти з далекої Азії, Африки та Південної Америки. Згідно з історією професії аптекаря в Австрії: “…фармацевти… демонстрували курйози, імпортовані з-за кордону. Зокрема крокодилів чи єдинорогів, тобто бивні нарвалів, а також змій, копита лосів, роги носорогів”.
Ба більше, в одному з досліджень зазначено, що в старих віденських аптеках могли використовувати такі складники, як “дистилят з людського волосся, змелені в порошок нігті з рук та ніг” – речі, які у XXI столітті вважали б неприйнятними.
Тож, як бачимо, аптеки Відня працювали з набагато ширшим спектром інгредієнтів: не тільки місцевими травами чи стандартними настоянками, але й “екзотикою” – частинками тварин, органічними уламками, рідкісними імпортами. Це підкреслює те, що віденська аптечна практика мала свої особливості й відрізнялася від аптек у менших містах чи сільській місцевості.
Домашні спеціалітети та рецептурні мікстури віденських аптек
Одна з особливостей віденських аптек на рубежі XIX-XX століть – це локальні домашні рецепти. Їх готувалися просто на місці під керівництвом власника-аптекаря або провізора. Ці рецепти – мікстури, порошки, гранули, зубні препарати рекламувались як унікальні та ексклюзивні: “спеціалітети” аптеки, доступні саме тут, в конкретному закладі.
Як приклад, аптека “До золотого оленя” на Кольмаркт, 11, власником якої у 1869 році став Вензель Тверді. Вона була відома тим, що близько 1900 року мала у своєму асортименті:
- W. Twerdy’s Zahnlatwerge (Electuarium dentifricium) – зубні латверги, тобто зубна паста або зубні пігулки, створені власником аптеки.
- Damenpulver – “жіночий порошок” (спеціальний препарат для жінок, можливо косметичний), запропонований як частина асортименту власної рецептури.
- Kola granulée – препарат з екстрактом коли-горіха або схожою стимулюючою речовиною, випущений саме аптекою.
Ця ж аптека широко рекламувала ароматну зубну пасту. Іншими словами, тут не просто перепродавали ліки промислового виробництва, а й самі створювали власні пропозиції. Для мешканця міста це означало, що зайшовши в аптеку можна отримати не просто готовий препарат, а локальну формулу, яка рекламувалась як “спеціалітет”.
Такі локальні рецепти мали кілька важливих значень: вони збільшували престиж аптеки, створювали її “бренд” у межах міста, давали можливість клієнтам відчути, що вони отримують щось особливе, якого не знайти просто в іншій аптеці. Відень тут вирізняється як велике місто з імперським минулим, він мав клієнтуру дворянства, мандрівників, заможних купців – і аптеки відповідали цьому, створюючи “спеціальні” продукти.
Продукти для щоденного життя
Аптеки у Відні були не просто пунктами продажу та виготовлення ліків, вони консультували й продавали засоби, що стосувалися звичайного побуту. Як от, наприклад, косметику, чайні суміші, засоби від куріння та навіть поради щодо харчування.
У Відні, на прикладі сучасного опису “Аптеки на Віденській” видно, як виглядає сучасний напрям: косметика, трави та гранули, органічні трав’яні та чайні суміші. Хоч це й сучасний приклад, але він ілюструє, що аптека вже давно інтегрувала косметику, чайні суміші, натуральну продукцію у своєму асортименті. Але історично вже наприкінці XIX століття тут можна було придбати препарати для зубів, косметичні засоби, засоби для подорожей. Наприклад, “Kola granulée”, що також не є класичною лікарською травою.
Місцеві мешканці могли розглядати аптеку не тільки як місце невідкладної допомоги, але й підтримки здоров’я, косметики, побуту. У великому імперському місті роль аптеки була збільшена: вона була логістично і консультаційно більш розвинена, ніж у менших містечках. З розвитком міста та урбанізації, аптеки інтегрувалися у соціальне життя як точки не лише продажу, а також консультації, підтримки стилю життя.
Перехід до промислових препаратів і зменшення трав’яного домінування
У вже згаданому матеріалі “З історії аптек” зазначено, що до кінця XVIII століття “У дусі епохи Просвітництва відбулася повна трансформація медикаментозної терапії”. Також згадується, що протягом XIX – початку XX століть багато речовин, які вважаються небезпечними наркотиками, були невіддільною частиною повсякденної медичної практики.
У віденських аптеках трав’яні настої, які домінували в аптечному асортименті до 1744 року, були витіснені більш стандартизованими препаратами, виготовленими фабрично чи за чіткими формулами. Це означало, що аптеки у Відні перестали бути просто майстернями, які змішували трави й магічні інгредієнти, і почали ставати більш структурованими установами з лабораторіями, дозуваннями, стандартизацією.
Таким чином, у віденських аптеках можна було зустріти препарати з опіумом, кокаїном, морфіном чи іншими речовинами, які пізніше стануть забороненими чи жорстко регульованими. Це чітко підсвічує зміни в асортименті – із простих трав’яних настоїв до індустріальних або напівіндустріальних лікарських речовин.
Як бачимо, від 1320 року (коли в Відні вже існувала аптека) до початку XX століття асортимент, продукти й роль аптек змінювались. Але характер Відня – престиж, урбанізація, підтримка інновацій і збереження травної традиції – залишалися сталими.
Джерела:
- https://www.apothekerkammer.at/oesterreichs-apothekerinnen/berufsbild-apothekerin/geschichte-apothekerberuf
- https://www.oeaz.at/Chronik_-_Historie/Historisches_Schmankerl/Morphin-Heroin-Kokain-Cannabis-und-Barbiturate.html
- https://www.apotheke-adhoc.de/nachrichten/detail/internationales/apocheck-leichenteile-in-der-alten-loewen-apotheke