У серці Європи, у місті Відень, кава не просто напій. Це символ інтелектуальної бесіди, соціального життя та нескінченної паузи. Ще з кінця XVII століття столиця Австрії стала майданчиком для того, аби екзотична культура кави перетворилася на соціальний ритуал. Далі на сайті ivienna.info ми прослідкуємо, як одне зерно, один кавовий напій від перших сумнівів перетворюється до стану національної гордості Відня – з датами, іменами, фактами та статистикою.
Поява кавового напою у Відні
Історія кави у Відні безпосередньо пов’язана з подіями вторгнення Османської імперії. Після другої османської облоги (1683 рік) Відень потерпав, але водночас залишився місцем перетину культур.
За поширеним легендарним наративом, після відступу турецької армії тут знайшли мішки з кавовими бобами. Спочатку їх вважали кормом для тварин. І, саме тоді польсько-австрійський купець і учасник оборони міста Юрій-Франц Кульчицький нібито звернув увагу на ці боби та зробив перші спроби їх обсмажити та варити з них каву.
Ще одним ключовим документованим кроком стало відкриття першої кав’ярні у Відні. То був 1685 рік. Тоді вірменський купець Йоханнес Диодато отримав від імператора Священної Римської імперії Леопольда I Габсбурга (1640-1705 роки) ліцензію на продаж кави у Відні.
Протягом наступних десятиліть подібних кавових закладів стало набагато більше. Наприклад, вже в першій чверті XVIII століття одна з кав’ярень на вулиці Грабен почала підкладати газети для відвідувачів. Це стало раннім проявом соціального аспекту кавових закладів.
Формування традиції кав’ярень у XVIII–XIX століттях
У XVIII столітті віденські кав’ярні стали не просто місцем для пиття кави, вони трансформувалися в соціальні простори. Наприкінці XVIII – на початку XIX століття їх кількість невпинно зростала. Наприклад, на початку XIX століття у Відні було близько 89 кав’ярень. А до рубежу XIX-XX століть – їх було вже близько 1 200.
Характерні риси тодішніх кавових закладів – мармурові столики, стільці фірми Thonet з вигнутими спинками, газетні полиці, довгі години роботи, можливість сидіти за чашкою кави годинами… Все це стало віденським брендом кав’ярень.
Тут зустрічалися інтелектуали, митці, купці та політики. Тут вони створили атмосферу “другого дому”. І, саме в XIX столітті Відень закріпив свою позицію як місто кавової культури не просто як споживач, а як місце, де кава стала важливим соціальним та культурним елементом.
Варто відзначити, що у 1856 році віденські кав’ярні відкрилися й для жінок. До того часу це зазвичай було чоловічим простором. Таким чином, саме в XVIII-XIX століттях створено архітектурно-соціальний шаблон кав’ярні у Відні та стало можливим піднесення культури кави до повноцінної традиції.
Визначні заклади Відня та їх внесок у популяризацію кави
У Відні існує низка легендарних кафе, які відіграли ключову роль у популяризації культури кави. Наприклад:
- Café Frauenhuber на Гиммельпфортгассе засноване у 1824 році. Його вважають одним із найстаріших кавових закладів Відня.
- Café Landtmann відкрите у 1873 році на Университетсринг. Його часто обирали відомі політики, громадські діячі, митці та журналісти.
- Café Central відкрите у 1876 році на Герренгасе. Тут збирались такі постаті, як письменник Стефан Цвейг, революціонер Лев Троцький, психолог Зигмунд Фройд, письменник Альфред Полгар.
Кожен із цих закладів має свою історію: архітектура – часто історизм або неорококо; інтер’єр – мармурові столики, стільці Thonet; атмосфера – довге сидіння, читання газет, обговорення. Це створювало імідж “салону кави”.
Завдяки таким закладам кавова культура Відня не просто вижила, а розквітла. Саме вони стали опорою для того, щоб кава і кав’ярня як форма – увійшла в повсякденність віденців та гостей міста.
Кава у XX столітті
У XX столітті традиційна кавова культура Відня зіткнулася з низкою значних трансформацій. Наприкінці XIX століття і на початку XX століття класичні віденські кав’ярні перебували в розквіті: згідно з даними, у 1900 році в місті вже налічувалося понад 600 кав’ярень.
Проте перші великі виклики прийшли з економічної та політичної сфери. У 1914 році розпочалася Перша світова війна, далі – міжвоєнний період. Протягом Великої депресії 1929-1930 років кавові заклади виявились під тиском дефіциту, податків, зростання вартості бобів, імпортних обмежень…
За повідомленням від Österreichische UNESCO‑Kommission, у період континентальної блокади Наполеона 1803-1813 років віденські кав’ярні уже зазнавали економічних труднощів – це приклад того, що виклики нових століть мали прецеденти.
Ще одним переломним етапом стала Друга світова війна. Через обмеження імпорту кави, руйнування інфраструктури, нестачу персоналу багато закладів були змушені або змінити формат, або закритись. Після 1945 року, у повоєнний період, традиційні кав’ярні опинились у ситуації конкуренції з новими формами гастрономії – наприклад, маленькі еспресо-бари, швидке обслуговування, інша соціальна динаміка.
У 1956 році саме визнання потреби об’єднання призвело до створення Klub der Wiener Kaffeehausbesitzer – організації, яка мала на меті охорону культури кав’ярень, підтримку власників традиційних закладів, просування ідей збереження віденської кавової спадщини.
Нові тенденції, “третя хвиля”, збереження традицій – XXI століття
У XXI столітті культура кави у Відні вступила в еру нових викликів і можливостей. З одного боку, поширення глобальних мереж кав’ярень, форматів “кава з собою” (“coffee-to-go”) та спеціалізованих кав’ярень із міжнародним характером (“third wave coffee”) впливає й на Відень.
Згідно з даними Deutscher Kaffeeverband, загальноєвропейський кафе-баровий тренд витісняє традиційні форми, але віденські заклади він доповнює, а не замінює. У звітах по культурі кав’ярень зазначається, що хоч молоді люди й звертаються до нових форматів, значна частина віденців все ще віддає перевагу традиційній кавовій культурі – з мармуровими столиками, стільцями Thonet, газетами на столі, повільним ритмом.
У 2011 році визнання кавової культури Відня набуло офіційного статусу. Традиція “Wiener Kaffeehauskultur” була внесена до списку нематеріальної культурної спадщини UNESCO. При цьому збереження атмосфери стало одним із ключових успіхів.
Також варто звернути увагу на гастрономічні аспекти. Поряд із класичними напоями, такими як Wiener Melange, Einspänner чи Franziskaner, нові заклади пропонують спеціалізовані сорти та ручне заварювання. Але традиційні кавові заклади акцентують саме на культурі перебування, а не на швидкому сервісі.
Про сучасну культуру кави у Відні
Культура кави у Відні – це не тільки напій, а й спосіб перебування та спілкування. За результатами дослідження 2024 року, проведеного KMU Forschung Austria спільно з Fachgruppe der Kaffeehäuser у рамках економічної палати Відня, встановлено, що 70% опитаних віденців зазначили, що йдуть до кав’ярні, щоб провести час із друзями чи родиною, 61% – просто хочуть випити каву або інший гарячий напій, а 38% – приходять для релаксу.
Дослідження також виявило, що 1/3 населення Відня (що дорівнює більше ніж півмільйона осіб) відвідує кав’ярню принаймні раз на тиждень. Ще приблизно 25% – роблять це декілька разів на місяць. У перекладі на абсолютні числа – це близько 32 000 віденців щодня відвідують кав’ярні.
У дослідженні зазначено, що загалом у Відні станом на 2024 рік налічується близько 2 000 кавових закладів. Це дозволяє умовно припустити середню кількість постійних відвідувачів на заклад.
Загалом це означає, що віденські кавові заклади перебувають у статусі “другої вітальні” – місця не просто споживання, а неспішного перебування. Саме цей аспект – сидіти з чашкою, зі свіжою газетою, часто без чіткого часу виходу – вважається характерною рисою віденської традиції.
Джерела: